Створення ювелірних прикрас без жодного сумніву за всіх часів є мистецтвом і однією з численних граней життєдіяльності людини. По тому, як змінювалися тенденції виробництва ювелірних прикрас, або як зараз модно говорити тренди, не складно простежити розвиток культури різних народностей нашої з вами тисячолітньої історії. А сама історія ювелірних прикрас взяла старт задовго до нашої ери. Однак у ті часи ці вироби несли зовсім інший смисловий відтінок, адже вони говорили про приналежність власника до певного племені. Більш того – часто вони були свого роду амулетом, який здатний захистити власника від злих напастей і катаклізмів та принести удачу на полюванні.
При виготовленні кулонів, сережок, кольє та інших прикрас у далекі часи використовувалися підручні засоби та невід’ємні атрибути того чи іншого племені: різні кольорові камені, перламутрові раковини, дерево, кістки звірів, дерев’яні палички і навіть химерне насіння.
Особливий крок виробництво ювелірних прикрас зробило у Стародавній Греції, яка небезпідставно вважається прародителькою всіх сучасних мистецтв. Саме на так зване “золоте століття” цієї держави і випала головна роль у розвитку ювелірної справи. І до цього дня археологи знаходять чудові золоті прикраси того часу, які по-справжньому вражають тонкістю роботи та точністю дрібних деталей. Давньогрецькі майстри по золоту вже тоді дуже просунулися в технологіях кування, лиття, карбування та гравіювання ювелірних виробів, а також досягли успіху в різьбленні та нанесенні емалей. Особливо слід виділити красиві золоті намиста, які поєднують у собі найскладнішу роботу ювеліра і водночас легкість та витонченість форм виробів. Завоювання Олександра Македонського принесли в грецьку культуру мистецтво Сходу, що ще більше доповнило стилістику прикрас і вплинуло на подальше формування ювелірної моди.
Середньовічна Європа принесла в ювелірну культуру моду на велику кількість прикрас з великим дорогоцінним камінням, серед яких особливою популярністю користувалися червоні рубіни, зелені смарагди, сині сапфіри ну і, зрозуміло, сріблясті перли. Гірський кришталь, топази та аметисти також були в моді, проте мали набагато меншу популярність. Виходячи з того факту, що ювелірні прикраси могли собі дозволити лише знатні та багаті особи, а обробка дорогоцінного каміння вироблялася вручну шляхом ретельного шліфування, ювелірні прикраси того часу були більш схожі на витвори мистецтв, ніж на щоденний атрибут. Проте у 18 столітті кількість розкішних золотих пряжок, усіляких застібок на одязі знаті значно зросла. Саме в цей період у моду увійшли персні, інкрустовані вставками з великих дорогоцінних каменів, ювелірні прикраси стали більш вишуканими, а щоб посилити гру дорогоцінного каміння, вставки почали обрамляти високими ажурними оправами.
Головною подією на початку 18 століття у виробництві ювелірних прикрас стала поява діаманта. Популярність ограненого алмазу з шаленою швидкістю поширюється серед ювелірних справ майстрів у всьому світі. Тепер діамант – головний акцент, на який робиться ставка у виробництві ювелірних прикрас, а інші дорогоцінні камені стають лише доповненням, яке покликане посилити та відтінити його неповторний блиск. Безперечним прикладом трендів моди того часу можна вважати без жодного сумніву корону імператриці Катерини II, діаманти в якій постали у своєму самому барвистим і сяючому блиску. Сам виріб являє собою дві півкулі, які усипані діамантами та кріпляться на масивному обручі. ЇЇ центральна частина інкрустована великими каменями неправильної форми, а край півкуль обрамляється перлинами. У вінця корони алмазний хрест, вгорі якого рубін з вагою у 400 карат. У моду також прийшли композиції у вигляді букетів із ретельним опрацюванням дрібних деталей, які вражали своїми фарбами та вишуканістю дизайнерських рішень. Доходило до того, що серед золотих листочків і квіток з рубіну можна було розглянути маленьку смарагдову гусеницю або метелика, що пурхає, з крилами, виконаними з понад тонких халцедонових пластинок.
На території сучасної України історія ювелірної справи сягає корінням у 16-17 століття Київської Русі, де майстерні умільці досягали неперевершеного мистецтва у виробництві золотих прикрас з емаллю. Найпопулярнішими на той час вважалися золоті обручі для шиї – гривні, колти – золоті підвіски до жіночого кокошнику, і навіть найрізноманітніші намисто, підвіски, сережки, барми. Всі ці ювелірні прикраси славилися передовою для тих часів технікою різьблення та карбування. У першій половині 20 століття початком ювелірного промислу можна вважати 1923, коли було створено окреме товариство з виробництва та збуту ювелірних виробів. А розквіт виробництва ювелірних прикрас припав на 1950-70 роки, коли на зміну кустарному виробництву прийшли сучасні ювелірні заводи.
